Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на facebook

Хто має менше, тому легше жити?

Христос  прийшов на землю, щоб повернути нас до Небесного Oтця i об’єднати нас в єдину Божу сім’ю, в єдине Царство! Ісус проповідував нам те, що ми всі діти Бога, а між собою браття і сестри у Христі Ісусі. Як радісно, коли всі живуть разом, допомагаючи один одному пройти цей шлях життя. І як прикро, коли ми ускладнюємо життя собі та іншим через нашу надмірну, або ж безмірну пожадливість.

А все починається поступово…

Колись не було сміливості сказати правильно і у відповідний момент “Ні” або “Так”. Десь поспішили, а десь, не подумавши добре, зробили помилкове рішення. А біганина за тим, щоб було так, як в інших і, навіть, краще… І все поступово довело то того, що ми часто чуємо вислів: “Я змучився жити”, “У мене стільки на голові?”, “Я постійно зайнятий”, “За все потрібно дбати”.

Враження, що з кожним роком спокійне життя віддалюється від нас. Навіть думка, що на відпочинку буде спокійніше, це вже історія минулого. “Тебе знайдуть всюди” – як дехто жартує. А про спокій пенсійного віку – це також спогади минулих років.

Світ змінився – у цьому світі є всього дуже багато і при цьому всьому з’явився брак спокоющо дає насолоду від життя.

Думка, що за всім потрібно хоча б впильнувати вже нас втомлює. І в цьому стресовому русі, маючи вже багато всього, ми далі хочемо ще чогось нового. А може нас до цього лише спонукають, виховують, рекламують? З часом переконуємось, що часто це просто система на виживання. Якщо не будеш “крутитися, як білка в колесі”, конкурентності не витримаєш. Значить ми один одного доводимо до такого стресового життя?

Бо чим вже когось здивуєш?

Новизна – це гасло сучасної економіки, що хаотично летить до свого розвитку, забуваючи, що економіка має бути на служінні суспільству. А тепер суспільство турбується про те, що самі видумали.

Ми турбуємось вже всім новим, клопочемось про те, що ще немає. Вийшли зі своїх домів і цікавимось, що робиться у найвіддаленішому куточку світу… Тепер вже й до Марсу добрались.

Якась новизна приносить радість, але й та лише на короткий час, бо потім потрібно думати за цим усім і знову клопоти.

Виникає просте запитання: Значить хто має менше, тому легше жити?

А кому легше жити, того життя не втомлює, а приносить правдиву насолоду. Може зробитися менше, але з радістю. Невже ми живемо, щоб бути зайнятими і напруженими? Невже наші діти народжуються, щоб бути змученими від життя? Ми хочемо полегшити життя наступним поколінням, але який же приклад ми їм показуємо? А покоління, що було перед нами, нам дійсно у всьому полегшило життя?

Ісус говорив про їжу і про одяг, про кумирів того часу

Якщо би Ісус прийшов сьогодні, окрім їжі і одягу Він мабуть звернув би нашу увагу на інше, що зайняло перше місце в нашому житті. Це те, про що ми постійно думаємо, говоримо, мріємо, задля чого ми живемо.

Подумаймо, чи дійсно нам усе, що маємо, так дуже потрібно для нашого щасливого життя?

Може є багато того, що ніби “нам ще колись пригодиться”?

Пригодиться колись і ще й може пригодиться, а ми клопочемось про нього вже і тепер? Вартує?

Ісус запитує: “Хто з вас, журячись, спроможен додати до свого віку хоч одну годину?”. Журба навпаки засліплює людину. “Мені треба, мені треба, без цього не можна жити…” – так інколи повторює людина, забуваючи, що кілька років тому людство жило без цього, і при цьому все було простіше і спокійніше.

Погляньмо спокійно на своє турботливе життя. Можливо потрібно залишити місце на радість від життя, а то все – клопоти, клопоти, клопоти…

Одна із найперших порад – це із хаосу зробити порядок.

Зробити порядок у житті, поскладати умовно і практично все на свої місця – це вже перший крок до справжньої радості, яка замінить журбу. Адже хаос тримає постійно в напрузі, а порядок – спокій.

Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.

Коли відчуваємо, що у нашому житті десь запанував хаос, напруження, клопоти, то слід залишити все і поглянути на свою щоденність очима віруючої людини і запитати в самого себе: “А на якому місці в моєму житті є Царство Боже?”.

У християнина має бути на першому, а у поган – його взагалі немає у списку, вони просто не думають про це. А ти думаєш?

і прийде день, коли ти, доторкнувшись кишені, зауважиш, що десь немає твоєї записної книжки.

І прийде день, коли ти, вийшовши з хати, зауважиш, що забув смартфон.

і прийде день, коли ти, не будеш мати мобільного покриття, зауважиш, що ізольований від інтернету.

і прийде день, коли ти, не зможеш завести твоє авто, зауважиш, що сьогодні ти зможеш зробити навіть 10 частину всіх запланованих справ.

і прийде день, коли ти, зауважиш, що життя буде продовжуватися, навіть, якщо хтось тобі далі буде пояснювати, що воно зупинилось.

А ти усміхнешся і вдихнеш на повні груди повітря і скажеш: життя продовжується.

А далі знову прийде день, якщо він прийде і якщо ти його зустрінеш…

саме цей день…

твій день.

Тобі важко? Сумніви і неясність? Відчуття страху і неспокою?

Значить ти на дорозі змін і вибір твій є за тобою.

Замість ускладнювати життя – зроби його простішим!

Замість фантазувати про майбутнє – порадься про майбутнє з Богом.

Замість мучити себе в самотності – пам’ятай, що завжди є біля тебе твій Небесний Батько.

о. Віталій Тарасенко

За матеріалами: rozdum.org.ua

Фото: olha-church.org.ua

No Comments Yet

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>