Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

Любов до себе: що це таке і звідки її брати

Рецептів любові до себе останнім часом розвелося – хоч греблю гати. Набагато менше є пояснень, що ж таке “нелюбов до себе” і звідки та нелюбов береться. І, що головне, – як ту нелюбов трансформувати у щось більш корисне… Пропонуємо вам одне з таких пояснень.

Для того, щоб тебе любили, треба полюбити самого себе.

Ідея начебто зрозуміла, і всі слова окремо зрозумілі, але коли справа доходить до поєднання цих слів, то виникає питання: “І як це?”

“Так, я ніби і так себе люблю… Але що конкретно Ви маєте на увазі?”, мовляв, не морочте мені голову цими абстрактними фразами, а поясніть прямо, про що йде мова.

Перше, найбільш зрозуміле, але не найпростіше. Любов, перш за все – це почуття. Почуття, яке можна описати словами: радість, ніжність, гордість, задоволення, захоплення, бажання спостерігати і перебувати поруч, дивитися і супроводжувати, підтримувати і допомагати. Таким чином, любов містить дві складові: відчувати щось і робити щось стосовно істоти, яку любиш.

Якщо застосувати цю формулу до себе, то передбачається, що сама наша істота, існування, вчинки, вигляд повинні викликати у нас приємні почуття. Насправді ж, відчувати подібні переживання і культивувати їх у собі і до себе досить складно, часто незвично.

Тому сучасна освічена людина, яка знає, що не любити себе фактично майже непристойно, схильна вдаватися до хитрощів. Часто він або вона маскують нелюбов до себе за допомогою всіляких хитрощів, приховуючи від самого себе факт неповажного до себе ставлення. Наприклад, “уявна любов до себе” може набувати таких форм.

“Бравада”: “Звичайно, я люблю себе, як можна не любити таку красу, подивіться на ці ноги, на цей зріст, на фігуру!” (У голосі іронія, іноді гіркота, схоже на інтонацію батьківського висміювання). Говорячи про батьків я не маю на увазі, що саме таким і було виховання. Швидше, це приклад, який допомагає зрозуміти, як саме нелюбов виглядала б збоку.

Підлизування до себе: “Я ж люблю себе, значить треба зробити собі подарунок: з’їм-но я сама торт або краще відро морозива, адже я можу собі це дозволити!” (Тут, здавалося б, визнається бажання прислухатися до себе, але в наслідку – завдавання собі очевидної шкоди, що схоже на дії жалісливої, але незрілої матері).

“Понти”: “У мене має бути все найкраще, я не можу собі дозволити писати звичайною ручкою і виймати її зі звичайної сумки”. (Любов до себе підміняється дорогими аксесуарами, ціна яких повинна збільшити власну “ціну”, проте в основі такої поведінки – оцінкове ставлення. Схоже на поведінку батьків, котрі весь час то ідеалізували дитину, то намагалися її присоромити). (Або відкупитися від неї дорогими подарунками – ред.).

“Система рейтингів”: “Я вже тиждень на дієті, он яка я розумниця, кращої, ніж я, немає”. (Любов до себе варіюється від захоплення в період “хорошої поведінки” до пекучої ненависті до себе в період “зривів”, “слабкостей”, невдач, а це тягне на непослідовне, схильне до нападів протилежних емоцій виховання).

Якщо Ви помітили це в собі, спробуйте пофантазувати, як би “виглядала” щира, пряма любов до себе. Чи легко її прийняти? Чи з’являються якісь думки, що заважають насолоджуватися цим почуттям?

Друге, менш зрозуміле, але більш просте. Любов до себе передбачає не тільки деякі почуття, а й деяке ставлення, або, якщо простіше, поводження із самим собою. Якщо поспостерігати за парами, то саме таке любляче, шанобливе і ніжне ставлення до партнера дозволяє любові не зачахнути після того, як проходить закоханість. Багатьом парам вдається серйозно продовжити термін свого кохання саме завдяки тому, що вони не використовують заборонених больових прийомів у спілкуванні, підтримують один в одному високу самооцінку, допомагають і поважають один одного. Ті ж, за своєю суттю, дії сприяють і розвитку любові до себе.

З яких конкретних дій складається любов до себе?

Отже, дія перша: сприймати.

Щоб любити себе, треба бути уважним до себе і повною мірою сприймати те, що відбувається всередині…

Здавалося б просто, але насправді – пекельно складно. Всі ми любимо, коли те, що ми говоримо або робимо, сприймають. Що це означає? Сприйняти означає цілу низку дій. Спостереження: вникнути, вдивитися, прислухатися, розглянути, тобто утриматися від оцінок до того часу, поки не зрозумієш, що за явище, вчинок, думка, почуття перед тобою.Зрозуміти: усвідомити мотивацію, спонукальні сили явища, вчинку, думки, почуття, відповісти на питання “чому?” і “як?” ця подія або ситуація з’явилися.

Підтримати – висловити своє добре ставлення до цього явища, вчинку, думки, почуття, віру в те, що в цілому це добре чи може бути хорошим.Або якщо підтримати неможливо, висловити своє негативне ставлення, проте дозволити все ж цьому іншому, “поганому”, бути, незважаючи на свою незгоду з ним.

Таким чином, почнемо з уваги.

Необхідною умовою любові до себе є вміння помічати в собі природні процеси, “нехороші” або “невтішні”, але таки людські, і ставиться до них з повагою.

Потурати їм? Ні, зовсім ні.Суть справжньої любові до себе – скоріше в розуміючому, уважному і розважливому ставленні. Спробуйте в складні моменти звірятися з уявним образом мудрої, люблячої Вас людини. Як вона поводилася б з Вашими слабкостями?

Думаю, вона  робила б це так:

спонукати, замість того щоб змушувати;домовлятися, замість того щоб звинувачувати і ставити ультиматуми;розуміти, замість того щоб оцінювати.І неважливо, що такої мудрої людини може не існувати в реальності. Вона – всередині нас. Коли ми стаємо на шлях любові до себе, важливо плекати такого мудреця всередині себе. Адже саме цей образ здатний показати нам, як можна по-іншому ставитися до себе: з любов’ю і увагою.

Отже, ми розглянули першу дію – сприймати. І тепер йдемо далі.

Дія друга: підтримувати.

Доля людини може складатися дуже різноманітно, в житті багато прекрасних, світлих, радісних моментів. Однак людина, яка не любить себе, схильна чекати від майбутнього чогось найбільш жахливого.Іншими словами, виходячи з неповаги або мало помітного, але небезпечного почуття провини, ми поводимося стосовно до себе, як справжні деспоти:лякаємо до смерті страшними картинками майбутнього;жахаємо небезпечними наслідками;принижуємо критичними оцінками і уявними глузуваннями;квапимо і примушуємо до чогось неприємного без будь-якої підтримки.

Як бути?

Дуже важливо мало не зусиллям волі зупиняти цей лякаючий потік. Це незвично і спочатку складно, але, тільки вдаючись до таких простих дій, Ви отримаєте шанс переналаштуватися на нову, більш життєрадісну хвилю.Потрібно згадувати про щось чудове і прекрасне в ті моменти, коли Вас тягне на похмуру футурологію.Методом концентрації уваги потрібно зупиняти автоматичний хід залякуючих думок і перемикати їх на якісь підтримуючі послання стосовно до самого себе: “У мене все вийде”, “Саме у мене все буде чудово”, “Я можу приймати подарунки життя просто так”.Таким чином, завдяки культивуванню нової звички – помічати процес самозалякування і зупиняти його – у Вас з’явиться можливість по-справжньому підтримувати себе.

Ольга Товпеко

За матеріалами: chasipodii.net

No Comments Yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.