Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

Святий Іван Боско про дружбу

Буває ще й друг, що з тобою трапезує, та не лишиться з тобою в день горя твого (Сирах 6, 10).

“Найкращим приятелем є той, хто, не питаючи про причину твого смутку,

здатний повернути втрачену радість”.

Святий Іван Боско

У кожного з нас є друзі. Деяких ми вважаємо просто знайомими, інших – колегами по навчанню чи роботі, а ще інших називаємо приятелями. Мабуть, не часто замислюємось над значенням дружби, однак насправді вона відіграє важливу роль. В житті бувають моменти, коли потребуємо когось, хто б міг вислухати, дати пораду, допомогти пережити труднощі чи потішитись нашими успіхами. «Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя» (Приповідки 17, 17).

Інколи буває, що замкнувшись у собі, не хочемо нікого впускати у свою «фортецю». Не хочеться надмірних розпитувань, пошуку причин смутку чи довгого обговорення осіб, через яких відчуваємо себе пригніченими, знервованими і виснаженими. Звичайно, дуже багато залежить від нашого сприймання, і часто ми своїми думками, переживаннями, розчаруванням втомлюємо себе так, що попадаємо у рабство суму.

Звичайно, різне трапляється у житті. «Буває ще й друг, що з тобою трапезує, та не лишиться з тобою в день горя твого» (Сирах 6, 10). Коли все стабільно, навколо нас багато людей, які, нібито, готові підтримати й допомогти. Однак часто з нами товаришують через те, що так вигідно. Звісно, дружба включає в себе служіння, однак вона не будується на корисливості. Люди, що стають нашими приятелями лише через те, що ми маємо певну владу, гроші, авторитет, зазвичай не є надійними. Адже, коли через раптові негаразди ми потребуємо підтримки, такі «друзі» раптово зникають. «Приятель вірний – то лік життя, і його знайдуть ті, що Господа страхаються» (Сирах 6, 16).

Святий Іван Боско дуже влучно вказує на те, хто ж може бути найкращим приятелем. Про його вислів можна роздумувати з двох ракурсів. По перше, нашим найкращим приятелем є Бог. Адже Господь присутній у нашому житті повсякденно: в кожному світанку і заході сонця, у наших радощах і смутках, в хвилини, коли відчуваємо себе бадьорими і тоді, коли втомлені. Він поруч з нами впродовж усього життя.

Часто буває так, що через життєві труднощі і невдачі втрачаємо радість. Ми ніби губимося у сірій масі щоденних проблем і клопотів. Журимося, коли щось не вдається, відчуваємо себе самотніми й зневіреними. В такі моменти Бог завжди є поруч, Він знає, що тривожить наше серце. Господь може подарувати нам справжню радість і мир, освітити темні закутки душі, допомогти здійснити мрію і просто відчувати себе щасливими. Звичайно, коли сприймаємо Бога лише як суддю чи бухгалтера, який наглядає за нами і шукає наших провин, то в такому випадку важко повірити, що Він – добрий і милосердний. Однак Господь постійно провадить нас по дорозі і тільки Він може зробити нас дійсно щасливими. Він посилає нам людей, що стають нашими друзями.

Добрий друг знаходить час, щоб поговорити, розвіяти сумніви, допомогти прийняти рішення. Інколи трапляється так, що нас починають картати за поганий настрій, понурість, смуток. Або ж «витрясають» душу питаннями чи повчаннями, як треба поводитися і чого робити не слід. Деколи іншим здається, що ми сумуємо через якісь маловартісні причини чи просто через те, що ми дуже делікатні і забагато переймаємось. В будь-якому разі причини суму можуть бути дуже різноманітними і не завжди варто скрупульозно їх розшукувати.

Часто, коли сумуємо, то потребуємо лише присутності. Коли друг є поруч, почуваємо себе спокійними, захищеними, любленими. З’являється промінчик радості, бо в присутності друга сум нишком покидає наше серце. Найкращий друг, коли це потрібно, може просто обійняти, витерти сльози, побути поруч. В такі моменти розуміємо важливість і цінність дружби. Добрий друг, розповідаючи про щось цікаве і обнадійливе, ніби непомітно відганяє від нас хмари суму. Тут лише слід відчувати, коли варто просто помовчати, а коли сказати щось веселе і добре. В такі хвилини ми вже не є зациклені лише на своїй проблемі і її масштабах. Звертаючи увагу на приємне, ми поступово віддаляємось від того, що нас пригнічувало. Справжній друг зуміє знайти спосіб, щоб ми усміхалися й раділи. Він, беручи до уваги наші таланти, здібності та позитивні риси, допомагатиме нам зростати й ставати кращими.

Тож, велике щастя – мати хороших друзів і велике мистецтво – бути добрим приятелем для інших.

Отець Боско, як приятель молоді, власним життєвим прикладом показує нам, наскільки цінним є вміння повертати втрачену радість. Пам’ятаючи про слова св. Івана Боско, кожен з нас може маленькими цеглинками закладати міцний фундамент доброї справжньої дружби.

За матеріалами: sdbua.net

No Comments Yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.