Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на facebook

Тайна Хрещення

Перед своїм славним Вознесінням Христос доручив апостолам хрестити всі народи і таким чином зробити їх учасниками спасіння, яке Він довершив своїм життям та смертю (Мт.28,19).

Прообраз Тайни Хрещення бачимо ще у Старому Завіті. Перехід ізраїльтян через Червоне море є своєрідним символом хрещення, як про це говорить апостол Павло (1Кор.10,2). Як євреї через цей перехід врятувалися від смерті й увійшли до обіцяної землі, так і ми через воду Хрещення позбуваємося духовної смерті, тобто гріха, і входимо до обіцяної землі  Церкви Христової. Якщо євреї практикували обмивання для очищення, а Йоан Хреститель хрестив тих, які обіцяли змінити своє життя, то такі обряди були лише прообразами Хрещення, яке ми отримуємо в Церкві. Свята Тайна Хрещення має силу змивати гріхи і наповнювати людину Святим Духом (Мт.3,11).

Сила Тайни Хрещення настільки велика, що в перших віках християнства деякі люди відкладали його аж до старості, щоб, раз обмивши всі гріхи, чистими перейти з цього земного життя у життя вічне. Після Хрещення грішник стає оправданим, мертвий духовно  живим для вічності.

Сила Святого Духа діє через обмивання, чи занурення у воді, і від того часу охрещений стає новою людиною, розпочинає справжнє життя, яке істотно відрізняється від земного та біологічного. Йоан Хреститель хрестив на покаяння, а Христос через Хрещення вчиняє нас синами Отця і своїми братами і сестрами, яким бажає дарувати своє Царство, тобто вічне життя, для якого ми були сотворені від початку. «У Хрещенні Бог не лише спасає нас від гріха, але й обдаровує неоціненними скарбами нового життя»  навчає Катехизм УГКЦ (410).

Хрещенню людей у зрілому віці передувало покаяння, а після нього людина отримувала дар Святого Духа. Святий Петро сказав у день П’ятдесятниці: «Покайтесь, і нехай кожний із вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа» (Ді.2,38). Святий Павло називає Хрещення «купіллю відродження і відновленням Святого Духа», прийнявши яку ми станемо «спадкоємцями життя вічного» (Тит.3,5-7).

Чому сьогодні ми хрестимо дітей, якщо перші християни бажаючих хрестили у зрілому віці, тобто тоді, коли людина свідомо приймала християнство? У хрещенні дитини, чи зрілої людини з її душі змивається первородний гріх, який всі люди успадкували від Адама, та дарується освячуюча ласка й тим самим відкриваються двері Церкви для подальшого зростання у благодаті через участь в інших Святих Тайнах. Ласка хрещення  це найзнаменніше, найвеличніше і найцінніше добродійство Бога (св. Григорій з Назіянзу). «Хрещення дитини не є насильством над нею, бо як батьки чи вихователі годують чи навчають дитину задля її добра, так само і віруючі батьки, приводячи її до Таїнства Хрещення, відкривають для неї життя у Бозі» (Катехизм УГКЦ, 418). Навпаки, позбавлення дитини хрещення було би більшою кривдою для неї, оскільки це позбавило б того духовного добра, яке вона могла б отримати враз із Хрещенням.

Через Таїнство Хрещення людина народжується до нового життя у Христі та сповнюється любов’ю до Бога. Це нове життя походить від Отця через Сина у Святому Дусі і дається нам вже тепер, тобто в цьому житті, а не щойно після смерті. Ще за свого земного життя Христос говорив про необхідність розпочати нове життя для того, щоб увійти в життя вічне через «народження з висоти» (пop. Йо.3,3), яке здійснюється за допомогою «води та Духа» (Йо.3,5).

Хресні батьки

При здійсненні обряду Хрещення дитина доручається в духовну опіку хресним батькам, які самі мають бути охрещеними та практикуючими християнами, оскільки беруть на себе відповідальність за християнське виховання похресників прикладом власного життя та словом. «Хресними батьками як дітей, так і дорослих можуть бути тільки вірні, віра та спосіб життя яких може послужити похресникові зразком для наслідування»  говориться у Катехизмі УГКЦ (418). Хресні батьки повинні мати намір завжди виконувати це завдання, а не тільки один раз бути присутніми при Хрещенні дитини. Вони мають бути такого віку, якого вимагає місцеве право Церкви, до якої належать. На даний час цей вік становить 17 років для дівчини і 18 років для юнака. Якщо ж одружені, то мають перебувати у церковному шлюбі, не можуть бути батьком, або матір’ю того, хто має бути охрещеним, чи перебувати з ним у подружжі, а також повинні бути вільними від заборони церковного суду бути хресним для дитини задля нездатності взяти на себе таку відповідальність. Отже, хресні мають обов’язок запевнити духовне добро та християнське виховання для дитини словом та прикладом.

Хресні батьки повинні добре знати «Символ віри» та жити згідно із його правдами. У «Символі віри» зібрані всі правди, об’явлені Богом, тому хресні батьки в імені дитини виявляють цю віру. Рекомендується, щоб вони разом із батьками дитини перед Хрещенням приступили до Таїнства Сповіді та святого Причастя, щоб якнайбільш достойно засвідчити свою готовність до духовного батьківства для охрещуваного.

Хрещення в небезпеці смерті

Якщо дитина, чи неохрещена доросла людина знаходиться в небезпеці смерті, то для правосильності Тайни Хрещення потрібно застосувати лише найнеобхідніше: матерію, тобто воду, і форму, тобто молитву та обряд  потрійне поливання водою голови охрещуваного, поєднане зі словами: «Хрещається раб Божий (або раба Божа  ім я) в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».

Святу Тайну Хрещення, зазвичай, вділяє священик, а за його відсутності може вділити диякон. Якщо немає й диякона, то інша особа, яка добре знає, як застосувати матерію і форму Хрещення. Це також дозволяється батькові або матері дитини, якщо немає іншого, хто знає спосіб хрещення. Якщо є можливість, то потрібно використовувати освячену воду, а якщо ж її немає, то будь-яку звичайну воду, навіть мінеральну, але без домішок.

Якщо небезпека смерті минула і дитина одужала, то її приносять до храму не для того, щоби ще раз охрестити, а тільки для доповнення Тайни Хрещення відповідними молитвами і благословеннями, а також провести уцерковлення дитини в храмі. При цьому потрібно повідомити священика, що дитина вже була охрещена «в небезпеці смерті» і днем її Хрещення є саме той день, коли вона прийняла Святу Тайну, незалежно від того, чи це було з рук лікаря, батька, матері чи когось іншого.

Хрещення витискає в душі людини так звану печать, чи то знак приналежності до Христа із запорукою спадкоємства вічного життя при умові достойного переходу з цього життя у вічне. Ця печать, чи знак є незатертим, тобто залишається в душі людини назавжди, і тому Хрещення не може бути повторене, бо нічого нового не додасть від того, що людина вже отримала.

Якщо ж з якихось причин неможливо здійснити Хрещення водою, а життя людини вже завершується, то для спасіння вистачає самого бажання святої Тайни Хрещення. Це називається «Хрещення бажанням». А коли хтось, маючи намір охреститися, під час переслідування за віру віддає своє життя за Христа, такий вчинок називається «Хрещенням кров’ю» і також запевнює спасіння, попри те, що ні в першому ні в другому випадку в душі людини не витискається так званий незатертий знак, як у Хрещенні водою.

Під час здійснення обряду Тайни Хрещення людині дається ім’я святого з церковного календаря і від того часу охрещений отримує небесного заступника на все життя. Тільки охрещений має повне право молитися «Отче наш…», бо від дня Хрещення він став дитиною Отця і, відповідно, спадкоємцем його Божого царства.

Хрещення дорослої людини відбувається тільки тоді, коли вона свідомо і добровільно бажає охреститися, коли ця особа пройшла катехуменат, тобто підготовку до Хрещення через засвоєння правд віри, особливо тих, які містяться в «Символі віри».

Обряди і наслідки Хрещення

Обряди Хрещення вказують на багаті дари, які осягає той, який хреститься. Надання імені і впровадження до середини церкви від дверей чи притвору означає прийняття до Церкви та до спільноти Святих. Покладання руки на голову охрещуваного і подув священика на нього символізують уділення Святого Духа. Відтак помазання оливою частин тіла означає, що людина помазується для боротьби і стає воїном Христовим. Білий одяг, яким зодягають (крижма)  знак освячуючої ласки, яка дійсно вділяється людині, зодягнення у Христа: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа одягнулися» (Гл.3,37); запалені свічки, які дарують охрещеному, символізують євангельське світло добрих діл, якими охрещений має свідчити про Христа і бути «світлом світу» (пop. Мт.5,14).

Через Тайну Хрещення людина стає християнином та членом Церкви Христової, тобто Містичного Тіла Христового і таким чином осягає спасіння через поєднання з Христом. Дуже важливо підкреслити, що людина осягає спасіння в Церкві Христовій, а не поза нею, що саме завдяки тому, що належить до Церкви, вона стає учасником вічного життя і спасіння, яке Христос дає у своїй Церкві, яку він заснував ще за свого життя. Святий Павло потверджує це словами: «Усі бо ми хрестилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом» (1Кор.12,13), тобто бути містичним Тілом Христа, яким є Церква.

No Comments Yet

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>