Кожен з нас має свої ідеали: якусь величну ідею, яка веде за собою все наше життя, наші рішення, мотивацію, вчинки. Ми вишуковуємо у ближніх та ситуаціях такі риси та особливості, які нас надихають, формують наше мислення та розуміння, виховують нас. Кожен у своєму покликанні шукає опори, корисного досвіду та підтримки.
Бути добрими дружинами та чоловіками, матерями та батьками ми вчимося ще із дитинства. Ще маленькими несвідомо ми, немов губки, вбираємо в себе приклад найрідніших Мами і Тата, які є всім нашим світом. Їхня любов нас наповнює силою, їхні вимоги та мудрість формують наш характер. Згодом ми також будемо любити та вимагати: від себе, від інших, від своїх дітей…
Від своєї Матері знаю, що Любов – вимоглива. Звісно, вона, ця Любов, щоденно і часто прощає, дозволяє помилитися, бо не помиляються лише ті, хто нічого не робить, але водночас вона надихає, підтримує, наснажує, додає сил!
Дар Материнства – це вміти любити: приймати дитину такою, якою вона є, але водночас відкривати їй нові горизонти, щоб вона могла вільно розвиватися, чути себе в безпеці і була здатною плекати до інших довіру, любов та повагу. Наші батьки, люблячи нас, довіряючи нам та поважаючи нас, вчать нас робити так само. Вони розвивають у наших сердець чутливу здатність бути вдячними, вміти шанувати людей, бути відкритими на потреби інших. Згодом, підрісши і достатньо зміцнівши, ми вже стаємо здатними самостійно приймати рішення, вибирати тих, кому довіряємо, також плекати власні ідеали.
Завжди базою ідеалу Материнства для мене є те, чого навчила мене моя рідна Мама та її Любов до мене. Завдяки їй я виросла щасливою та здоровою, спроможною віддавати та дарувати іншим себе, будувати довірливі стосунки, вимагати від себе завжди більшого. Мамина відкритість зробила і мене відкритою та здатною вчитися. Тому, зустрічаючи на своєму шляху гідні приклади поваги та любові, я беру їх до свого серця, немов великі скарби, які мене наснажують.
Отож, напишу тут в стовпчик те, що, вважаю, може зробити нас Матерями з великої літери, те, чого навчилася в рідному домі, від рідних Мами і Тата, та від інших, мудрих і гарних людей:
- мудра любов до дитини. Така любов, яка дозволяє радіти тому, що ти є і водночас радіти, що є інші. Любов, яка вміє довірити, навіть якщо дитина зробить щось одразу не зовсім так, як треба. Любов, котра бачить найперше особу, а не її хиби чи помилки. Мудрість, яка швидше відпускає, аніж привласнює, не боїться розчинитися, зникнути, бо знає, що є найважливішою, що є такою цінністю, за якою дитина завжди шукатиме. Терпляча і милосердна, ця любов завжди дає можливість поглянути правді у вічі і не злякатися. А боявшись, приймати навіть це і не боятися страху. Любов, котра ніколи не боїться сказати правду і водночас знає як її сказати;
- власний приклад. “Всоте повторюй – і мов до стіни горохом” 🙂 Хочеш навчити щось свою дитину? Роби так сама! Йнакше ризикуєш виглядати злегка лицемірно і занадто нереалістично. Дитина добре розуміється на тому, що вчать її, а як самі роблять. Внутрішнє відчуття справедливості не дасть їй обманути ні себе, ні когось. Діти, як глина, і ми ліпимо з них добрих людей, якщо ми самі даємо кожного дня в різних ситуаціях реальний добрий приклад для них: як чинити. Говорити також треба, але вчинки – це наочність: мовляв, так-то і так-то я тобі кажу, а ось так-то і так-то це виглядає на практиці;
- сила духу. Наші діти, як і наші рідні та близькі, потребують черпати силу. Дуже часто, мусимо признатися, ми самі не здатні дати їм сили. Ми можемо дуже багато для них зробити, але найбільше – це молитися за них. Молитва зміцнює наш дух, молитва додає сили нашим найріднішим. Це ті двері, через які ми дозволяємо Богу прийти і переобразити нас. Сильний духом може плакати і навіть боятися, але він все переживе гідно. Бог, і тільки Він, може знати всі наші потреби та можливості. Будучи з’єднаними з Ним у молитві, ми свідчимо нашим дітям, що Бог є запорукою сили нашого духа і що вони також можуть прийти по силу до Нього.
Мій особистий список золотих рис Материнства є довший. Тут я згадала те, що, на мою думку, є найважливіше, найбазовіше. Але, я б дуже хотіла, щоб кожен з нас продовжив власний список своїми думками, збагатив його своїм серцем і досвідом, щоб гідно і свято сповна пережити дар і свою пригоду Материнства у Богом визначеному для цього часі.
Нехай кожна з нас буде Матір’ю з великої літери! І не боїться експериментувати зі шляхами до святості та досконалості у Материнстві!
Уляна Журавчак
Залишити відповідь