Якось учитель запитав своїх учнів: «Чому люди, коли сваряться, підносять голос?»
— Напевне, вони втрачають спокій, — припустили учні.
— Але навіщо підвищувати голос, коли інша людина — поруч? — запитував учитель.
Учні безпорадно стискали плечима. Їм це на думку ніколи не спадало.
Тоді учитель сказав:
— Коди люди сваряться й між ними наростає незадоволення, їхні серця віддаляються. А разом із цим віддаляються і їхні душі. Що сильніша образа та злість, то голосніше вони кричать. А що відбувається, коли люди закохані? Вони не підвищують голосу, а говорять дуже тихо. Їхні серця перебувають зовсім поруч, а відстань між ними майже зникає.
— А що відбувається, коли людьми керує любов? — запитав учитель. — Вони навіть не розмовляють, тільки перешіптуються. Інколи й слів не треба — їхні очі говорять про все. Не забувайте, що сварки віддаляють нас одне від одного, а слова, вимовлені гострим тоном, збільшують цю віддаль у багато разів. Не зловживайте цим, бо настане день, коли відстань між вами збільшиться настільки, що шляху назад ви вже не знайдете.
Джерело: CREDO
Залишити відповідь