Як плекати любов?

Як плекати любов? Що зробити, щоб вона не померла? Бо те, що про неї треба дбати, є очевидне. Це не є так, що найважливіше – почати зустрічатися, а все решта “якось” буде. Любов як квітка, а відомо, що коли квітку не підливати, то вона сохне. Отож, про що треба пам’ятати в стосунках, щоб любов розвивалась?

Перш за все про повагу. Про те, що інша особа є Божим даром для нас і не є нашою власністю. Що має свобідну волю і право на приватність. Про толерантність, але у відповідному розумінні – не як дозвіл на все, а пошана до того, що інша особа має своїх знайомих, з якими теж часом хоче зустрітись, чи що певну річ може робити у свій спосіб, котрий не є кращий, ані гірший від нашого.

Треба пам’ятати про свободу і довіру. Запереченням свободи в стосунках є жадібність, котра виникає із ревнощів. Часто людям здається, що загалом ревнощі в стосунках мають бути, бо вони свідчать про те, що двом людям залежить одне на одному. Тим часом насправді ревнощі – це дуже серйозна негативна риса. Це, підсумовуючи: найбільш глупе почуття, бо – абстрагуючись вже від будь-якої іншої моральної оцінки – це єдина поведінка, з якої людина нічого не має. Ревнувати, заздрити тому, що хтось має – це бажати йому, щоб він не мав того, що має, в той же час, коли сам цього не матимеш. Де тут логіка? Однак така логіка трапляється часто у стосунках, коли одна особа, помилково розуміючи винятковість, стає для іншої тираном. Ця особа вимагає пояснень кожного погляду і жесту, кожної усмішки, якою інша людина когось обдарувала. Ревнивий хлопець – це хлопець, який хоче мати дівчину як свою виняткову власність. Хоче, щоб ніхто інший на неї не дивився, ані з нею не говорив, бо думає, що хтось її звабить, або ж вона його залишить заради іншого. Часом це призводить навіть до заборони бачитися із будь-ким іншим, окрім хлопця чи дівчини. Не кажучи вже про ситуацію, коли одна зі сторін чи дві сторони перевіряють собі навзаєм поштові скриньки, мобільні телефони, нотатники, читають листи одне одного. Окрім того, що це є просто некультурне, це є величезним доказом браку довіри. Адже в нормальному здоровому зв’язку, коли хлопець має дівчину, то пишається цим фактом, навіть хоче, щоб весь світ про це дізнався. Хай би навіть дівчина була для інших якнайбільш негарною, для нього вона – найгарніша, він не соромиться її, навіть хоче, щоб всі бачили яка вона чудова. Якщо люди довіряють одне одному, то не закривають одне одного в клітці, не обтинають один одному крил, тільки взаємно підтримують одне одного. Мудрий чоловік хоче, щоб його жінка гарно виглядала, була інтелігентна і щоб інші її любили. Не закриває її вдома. Прагне для неї щастя і розвитку, а не егоїстичного заспокоєння потреби мати власність (впринципі нікого не можна мати у власності, можна тільки з кимось бути). Мудра жінка хоче, щоб її чоловік розвивався, реалізовував свої таланти, щоб інші обдаровували його повагою. Тому правдива любов довіряє. Довіряє безмежно. Автентична любов навіть не подумає про яку-небудь невірність хоча б думкою, навіть якби довкола мала сотні оказій до цього. Але до цього не треба заборон і контролю. Це випливає з потреби серця. В стосунках дві сторони мають право усміхатися, дівчина має право гарно (не звабливо, але гарно) вдягатися, двоє мають право розмовляти з людьми. І не мусять пояснювати чому подивилися у цьому напрямі і що тоді думали. Часом ревнощі з’являються у стосунках, де хлопець є дуже старший від дівчини. Тоді він стає хворобливо ревнивим, почуваючись менш привабливим від її ровесників. В ситуації, коли така поведінка має місце, треба щиро порозмовляти одне з одним, сказати про свої відчуття, запевнити у своєму почуттю і в тому, що можете одне одному довіряти. Зв’язок, стосунки мають давати свободу, а не неволю.

Ну добре, оскільки ми вже говоримо на тему ревнощів, то чи, будучи в стосунках, можна мати друзів чи товаришок? Звичайно, що маючи стосунки, можна мати знайомих іншої статі. Однак трошки по-іншому це виглядає, коли маємо знайомих з часів до стосунків, а трохи по-іншому коли знайомимось з кимось новим. Зустрічі з новими знайомими, які не є, наприклад, з роботи, повинні однак як правило відбуватися втрьох, або вчотирьох (якщо та інша особа теж має стосунки). Чому? А тому, що, як ми згадали, в стосунках маємо бути чесними один перед одним і не маємо мати перед хлопцем чи дівчиною таємниць з кимось іншим протилежної статті. Ну бо що такого відбувається на таких зустрічах, що хлопець не може про це знати? Якщо щось таке є, то означає, що ми перетинаємо межу чесності. У випадку спільних зустрічей немає дивних ситуацій чи побоювань, що хтось в комусь закохається. Нема підозр і ревнощів. І такі зустрічі часом навіть файніші. Це найбільш здорова ситуація. Трохи йнакше є, коли це знайомі з часів до стосунків, бо тоді ми звикли до особистих розмов чи маємо певні спільні спогади. Можемо знати певні деталі з життя цієї особи, котрі вона довірила нам в таємниці і про які наш хлопець чи дівчина не до кінця мусять знати. Однак і тоді швидше маємо зустрічатися з ними спільно з хлопцем чи дівчиною, і тільки у виняткових ситуаціях окремо (наприклад, тоді, коли хтось хоче розповісти щось, про що тільки ми знаємо і потребує поради).

Важлива є також щирість, бо не можна обманювати іншу особу, робити щось в неї за плечима, що могло б впливати на стосунки, і про що вона могла б дізнатися від третьої особи. Не можна обманювати в почуттях, казати щось інше, аніж відчуваєш і думаєш. Щирість гарантує чесність, а як відомо чесність ми навіть шлюбуємо (під час подружньої присяги) – звичайно, ми не кажемо, що кожен зв’язок веде до шлюбу, але підкреслюємо як це є важливо у стосунках – бути чесним – оскільки про чесність говоримо в присязі.

Тільки з цією щирістю не варто перебільшувати. Як нам кохана приготує щось, що нам не смакує, то не можна їй прямо казати, що це несмачне, навіть якщо це правда (щонайбільш можна дипломатично сказати, що більше смакують страви зі спеціями). Не можна тотально скритикувати щось, над чим хтось інший багато попрацював, не можна просто і без обмежень говорити що думаєш про речі, які від когось не залежать, чи про найближчих родичів, щоб цієї особи не зранити. Звичайно, мова не йде про те, щоб казати комусь штучні компліменти чи вдавати, що нам щось подобається, коли так не є. Маємо право казати правду і виявляти свої смаки, але завжди треба це робити в делікатній формі, яка передбачає чиюсь заангажованість до того, про що говоримо і почуття іншої людини. Адже, часом можна про щось промовчати, особливо, коли нас не питають про наші враження, аніж хотіти сподобатись і через це обманювати. Можна делікатно поділитися з кимось своїми думками і порадою, показати, що щось можна зробити краще чи по-іншому, але завжди перед тим похвалити когось, хоча б за сам факт вкладеної праці.

Не маємо обов’язку розповідати іншій особі того, про що говоримо на сповіді – це справа між нами і Богом. Не маємо обов’язку з деталями розказувати про наше минуле, лише тільки якщо мова йде про щось, що впливає на наше майбутнє і на стосунки – тоді не можна важливих речей приховувати. Не можна, наприклад, приховувати факту втрати цнотливості, бо це стосується обох, зрештою це і так стає відомо після шлюбу. Але ніхто, навіть чоловік чи дружина, не має права вимагати, щоб ми розповідали про наші гріхи. Це Богу ми маємо їх визнавати. І наше минуле у сфері наших гріхів належить тільки Богові, а не співподругові – це не є так, що інша особа має про нас знати все. Але якщо, знаючи один одного добре навзаєм, хочемо іншій особі сказати щось дуже особисте в духовній сфері і знаємо, що це її не згіршить, а ми зможемо отримати від неї допомогу, то звичайно ми можемо про це сказати. Ми не повинні також обманювати, якщо інша особа нас коли-небудь про щось запитає прямо, якщо так трапиться в розмові. Але “самі від себе” не маємо обов’язку все розповідати. Також краще не говорити чуток, які до нас дійшли, бо часами це може бути неправда, або це могло б комусь завдати велику прикрість.

Обов’язково маємо пам’ятати про річниці, важливі дати, а також кожного дня робити одне одному якісь приємні дрібниці. Любов треба плекати, ніщо саме собою не буде відбуватися! Не є важко вислати гарну смс-ку, подарувати шоколад, принести квіти – без спеціальної нагоди.

Розвивати спільні зацікавлення і не нудитись на побаченні! Хлопці, це особливо до вас: здивуйте своїх дівчат запланованим побаченням. Треба знати, що на побаченні будете робити, наприклад, підете до кіна, на тістечко, на виставу, будете шукати руїни бункерів в околиці. А не – зустрічаємось і в результаті невідомо що: поцілуватись з нудьги, поговорити – але про що? Легко тоді знудитись і мати взаємні претензії.

Треба захоплюватись собою навзаєм, пізнавати одне одного в щоденності. Чудовим способом провести час на побаченні може бути також нагода зробити спільно щось добре для інших. І неважливо у якій сфері. Це може бути релігійна спільнота, волонтерство, розвиток своїх зацікавлень. Дійте спільно. Ніщо так не зближує людей, як спільна дія. Приготуйте часом разом обід в когось з вас вдома. Навіть обчищування моркви може бути повчальне. А тим більше спільне пізнавання околиці, мандрівки, зацікавлення історією своєї місцевості, фотографія – може це буде якраз для вас?

Збирайте пам’ятки вашої любові: квиток з першого спільного кіна, лист, привітальна листівка, навіть пакунок від маленького подарунка може творити неповторну історію ваших стосунків.

Спробуйте разом молитися, хоча б час від часу. Перед шлюбом один отець, як “передшлюбну покуту” дам нам наступне завдання: до шлюбу щоденно разом молитися про якийсь дар для нашого майбутнього подружжя. І ми так зробили. Ми це все записували і тепер маємо пам’ятку. Радимо також на канікули спільну участь в прощі чи реколекціях.

Пам’ятайте, що про любов треба дбати на кожному її етапі – і перед, і після шлюбу. Дбати про любов – це дбати про себе навзаєм, про свої потреби. Це пам’ятати про оказії, але й без оказій робити собі несподіванки і приємності. Це шанувати один одного. Тоді ви набриднете одне одному і постійно будете бачити ту привабливу дівчину і того привабливого хлопця, з котрими ви познайомилися. Будете собою постійно знову і знову захоплюватися. І саме про це йде мова!

Кася і Томек