Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

Передсвятковий час для Христа

На що ми так очікуємо, готуючись до Різдва, якщо Христос і Його Царство вже тут, на землі?

Всі готуються до Різдва, і всього лиш кілька тижнів відокремлюють нас від спільного святкування, від різдвяних вертепів, від запаху ялинки і сердечного тріску переламаного оплатка (традиція в римо-католицькій церкві – прим. Д.В.).

Близьким є Царство Боже. Наблизилося! Ці слова Ісуса ми чули багато разів і постійно думаємо, що вони означають проголошення Царства Божого, яке скоро наступить, вже незабаром. Я колись запитав семирічного хлопчика, що означає, на його думку, “близько”. Він відповів без вагань. Близько – це біля мене.

Власне таким є значення слів Ісуса. Царство Боже є на відстані протягненої руки, в відкритих обіймах, поруч зі мною. В очах людини, яка дивиться на мене з надією, що вислухаю, що дозволю спертися на моє плече. Хіба не говорив Ісус, що Царство Боже серед нас? Якщо ми на це не звернули увагу, значить пропустили найважливішу звістку Євангелія.

На що ми так очікуємо, готуючись до Різдва, якщо Христос і Його Царство вже тут, на землі? Період радісного очікування є часом усвідомлення напруженості, яка існує між вже присутньою реальністю, але ще не завершеною, деколи пораненою. Ця напруга характеризує кожну християнську громаду: Царство є вже сьогодні, “вже, але ще не повністю”.

Коли наближаємося до тих, хто плаче і страждає, коли прощаємо один одного, коли щока торкається до щоки і очі наповнюються сльозами розчулення, тоді Бог народжується в нас, і Його Царство стає прекраснішим. Не чекання нам потрібне, але пильність, щоб не упустити жодної можливості. Не відкладаймо зустріч з Богом на 24 грудня чи 7 січня, не відкладаймо на завтрашній день, лиш пильнуймо тут і зараз.

Спаситель не обіцяє, що буде краще, коли Він завтра прийде до нас. Говорить зрозуміло, що сьогодні є день спасіння, що сьогодні до нас приходить, що приходить також і до інших через нас. Замість того, щоб чекати, поки в невизначеному майбутньому Христос повернеться, замість виглядати першу зірку, будьмо пильні, і побачимо Спасителя, який наближається до нас в особі, яка просить склянку води, теплої ковдри чи канапки.

Чи важко розпізнати Його в бездомному, який піднімає з землі недопалок, чи в жебраку, який збирає на пляшку дешевого вина? Важко, дуже важко, тому що ми звикли бачити Бога в золотій чаші. Звикли бачити в Ньому того, хто має і дає, а не бідну людину, якій всього не вистачає. Він є біля нас, коли спішимо до магазинів, коли чекаємо автобуса, коли викидаємо у сміття залишки нашої їжі. Наближається до нас у лахміттях як жебрак. Шкода, що не маємо часу на Нього. Нехай, свята повинен хтось приготувати. Але чи ми впізнаємо Христа, коли Він постукає у наші двері напередодні Різдва?

о. Войцех Жмудзінскі, єзуїт

Переклад з польської Дмитра Веселовського

За матеріалами: dubrova.if.ua

Фото: wallpaper4god.com

No Comments Yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.