Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

Як відрізнити смертний гріх від повсякденного?

«Смертний гріх, ― вчить «Катехизм Католицької Церкви», руйнує любов у людському серці тяжким порушенням Закону Божого; він відвертає людину від Бога, який є її кінцевою метою і її блаженством, примушуючи віддати перевагу над Богом якомусь добру, значно нижчому, аніж Бог. Повсякденний гріх зберігає любов, хоча він її ображає і ранить». Тож коли смертний гріх чинить охрищений, то повернути Божу благодать може лише за допомогою Таїнства Покаяння.

І хоча вірний покликаний часто приступати до цього Таїнства, навіть якщо має тільки повсякденні гріхи, то все ж сповідь зі смертних гріхів є обов’язковою для того, щоб примиритися з Богом у Таїнстві Покаяння й отримати можливість приступати до св. Причастя. Ось чому необхідно знати, що саме об’єктивно слід зараховувати до смертних гріхів, які роблять неможливим Причастя святими Христовими Тайнами.

Гріх є смертним за трьох одночасних умов: по-перше, він стосується «серйозної матерії», по-друге, він відбувається з повним усвідомленням і з повною згодою волі. Це усвідомлення і згода залежать від стану кожної окремої людини і стосуються кожного окремого випадку. Тому ми зупинимося на тому, що означає «серйозна матерія».

Якщо звернутися до Десяти Заповідей, то серед гріхів, які завжди стосуються «серйозної матерії», можна назвати такі:

Тяжкі гріхи проти першої заповіді: відкидання Бога, поклоніння сатані, звернення до чаклунів, серйозні форми марновірства, гріхи проти богословських чеснот ― єресь, відступництво, неприйняття істин віри, відчай щодо спасіння і, навпаки, самовпевненість щодо спасіння, ненависть до Бога і ближнього, умисне зло у ставленні до ближнього, а також завзята відмова від молитви.

Тяжкі гріхи проти другої заповіді: богохульство, порушення клятви, порушення обітниць.

Гріхи проти третьої заповіді: це неучасть у Святій Літургії у недільні дні та в установлені Церквою свята. До тяжких гріхів супроти третьої заповіді належить також прийняття Причастя, коли на совісті є ще невисповідані смертні гріхи.

Гріхи проти п’ятої заповіді: вбивство, самогубство, аборт, евтаназія, використання наркотиків, пияцтво, бійки.

Тяжкими є гріхи проти шостої заповіді, такі як: автоеротизм, блуд, дошлюбні стосунки, гомосексуальні зв’язки, контрацепція у подружжі, перелюб, сексуальне насильство, педофілія і ін.

Часто ми маємо справу з тяжким гріхом, навіть коли йдеться про матерію, яка в інших випадках є «легкою». Наприклад, четверта заповідь наказує шанувати матір і батька. Звичайно, у сім’ї можуть бути різні словесні перепалки і розбрат, непослух, ― і тоді йдеться про повсякденний гріх. Але якщо йдеться про тяжкі конфлікти, про нехтування гідності своїх рідних, ― то це смертний гріх. Порушення четвертої заповіді включає в себе і словесні гріхи ― прокльони, плітки, що завдають шкоди честі нашого ближнього. Серед словесних гріхів потрібно розрізняти такі, які не зневажають гідності ближнього, ― і тоді ми чинимо повсякденний гріх, ― і такі, які завдають серйозної шкоди честі та доброму імені ближнього. У цьому випадку відбувається смертний гріх.

Або, наприклад, сьома заповідь ― «не вкради». І тут потрібно розрізняти між вкраденим пакетиком льодяників (що, звичайно, є крадіжкою, гріхом) і значною сумою грошей.

Восьма заповідь наказує не брехати. Очевидно, що коли йдеться про наклеп або про неправдиве свідчення в суді, ми завжди маємо справу з тяжким гріхом. Якщо ж ідеться про неправду, сказану в цілях самозахисту або щоб не порушувати миру в сім’ї, ми не виходимо за межі повсякденного гріха, який, звісно, в будь-якому випадку за­лишається гріхом, і християнин, який прагне до духовної досконалості, покликаний каятися в ньому на сповіді.

Смертним гріхом проти дев’ятої заповіді – «Не бажай дружини ближнього твого»  можуть бути інші гріхи проти цнотливості, окрім перерахованих вище. Наприклад, коли ми просто плануємо вступити в гріховний зв’язок (навіть якщо потім ми ці плани не реалізуємо), то вже чинимо смертний гріх. Адже Ісус сказав: «Кожен, хто дивиться з пожадливістю, той уже вчинив перелюб». Так само смертними гріхами є використання порнографії або гріхи проти цнотливості, вчинені через інтернет, – у той час як нечистий помисел, на якому ми не затримуємося, навіть якщо нам його не вдається відразу подолати, залишається просто повсякденним гріхом.

У цю заповідь включені також гріхи нескромності в погляді, в словах. Зазвичай тут ідеться про «легку матерію» і повсякденний гріх, але «легка матерія» в цих випадках з легкістю може стати тяжкою. Тому так важливо говорити на сповіді про всі гріхи, якої би важкості вони не були, і питати поради у священика.

Десяту заповідь ― «Не бажай майна ближнього твого» ― ми порушуємо, плануючи привласнити собі чуже. А тяжкість гріха, як ми говорили вище, залежить від того, що саме плануємо привласнити.

Підіб’ємо підсумок: є гріхи об’єктивно тяжкі, коли йдеться про «тяжку матерію», і є гріхи, тяжкість яких залежить від того, яких збитків ми завдаємо матеріальному або духовному благу ближнього.

Звичайно, у «каталозі» перерахованих гріхів не варто бачити лише якусь «моралістську» картину. Нагадаємо із «Катехизму Католицької Церкви», що за своєю суттю є смертним і буденним гріхом.

Смертний гріх руйнує любов у людському серці тяжким по­рушенням Закону Божого; він відвертає людину від Бога, який є його кінцевою метою і його блаженством, примушуючи віддати перевагу над Богом чомусь іншому, що є значно нижче, аніж Бог.

Повсякденний гріх зберігає любов, хоча він її ображає і ранить. Аби гріх був смертним, потрібні, як уже говорилося, одночасно три умови: «Смертний гріх ― це той, який стосується серйозної матерії і, крім того, здійснений з повним усвідомленням і з повною згодою». Смертний гріх вимагає повного усвідомлення і повної згоди. Він пе­редбачає знання гріховності дії, того, що вона суперечить Закону Божому. Він передбачає також згоду, вільний, тобто свідомий, особистий вибір. Жорстокість серця не зменшує, а збільшує вольовий характер гріха. Мимовільність гріха може послабити або навіть звільнити від тяжкої провини. Але ніхто не має права залишатися в незнанні принципів морального закону, вписаних у совість кожної людини.

Чуттєві імпульси, пристрасті також можуть зменшити вольовий і вільний характер поганого вчинку, ― так само, як і тиск ззовні або патологічні розлади. Гріх зі злого наміру, за вільним вибором зла ― найтяжчий.

Смертний гріх ― це настільки ж радикальна можливість люд­ської свободи, як сама любов. Він тягне за собою втрату любові та позбавлення освячуючої благодаті, тобто стану благодаті. Якщо він не спокутуваний каяттям і прощенням Божим, його наслідком є виключення з Царства Христового і вічна смерть у пеклі, бо наша свобода ладна вибирати назавжди і безповоротно. Проте якщо ми можемо судити, що той чи інший вчинок сам собою є тяжким гріхом, ми повинні довірити суд над людьми правосуддю і милосердю Божому.

Повсякденний гріх ми здійснюємо, коли не дотримуємося заходів, до яких нас зобов’язує моральний закон щодо «легкої матерії», або коли не підкоряємося моральному закону щодо «серйозної матерії», але не зовсім свідомо чи без повної згоди. Повсякденний гріх послаблює любов; він є виявом беззаконної прихильності до створених дібр; він перешкоджає просуванню душі до доброчесного життя і до вчинення морального добра; він заслуговує тимчасового покарання. Повсякденний гріх, скоєний свідомо, а ще й без каяття, потроху штовхає нас до гріха смертного. І все-таки повсякденний гріх не налаштовує нас проти Божественної волі і дружби; він не розриває союзу з Богом. Його можна виправити людськими силами за допомогою Божої благодаті. Він не позбавляє освячуючої благодаті, дружби з Богом, любові та, відповідно, вічного блаженства, і не перешкоджає нам приступати до св. Причастя.

На закінчення нагадаємо слова блаженного Августина: «Людина не може, будучи у плоті, уникнути всіх гріхів, принаймні, легких. Але ці гріхи, які ми називаємо легкими, не можна вважати нешкідливими: якщо ти сприймаєш їх як нешкідливі, зважуючи їх, тремти, їх підраховуючи. Безліч легких предметів має велику вагу; безліч крапель наповнює річку; безліч зерен становить купу. Яка тоді наша надія? Перш за все ― сповідь…»

Джерело:http://sobor-svyura.lviv.ua/

No Comments Yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.