Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

А я – не боюся!

Мабуть, кожне створіння на Землі відчувало страх. Хтось боїться темряви, мишей, павуків, а хтось – втратити роботу, посаду чи розбити авто. Страхи кожного індивідуальні й водночас цілком неспівставні.

Це могутнє відчуття за мить може перетворити сміливу і сильну людину на слабку і немічну. Страх може закувати будь-кого з нас у темну і страшну в`язницю, не застосовуючи при цьому гратів. Дивна, одначе,  емоція. Хтось боїться видимих загроз, а дехто і сам не знає чого боїться. А якщо ще й “приправити” такий стан впевненим маршем фантазії, то ого-го яка історія може вийти!  Але все-таки, як мені здається, то і вона приносить позитивні результати.

Спершу видається, що страх притаманний тільки простим і “маленьким” людям. Та ця гіпотеза докорінно неправильна, бо немає того, хто б не знав страху.

Хіба страх не оповив серце Авраама, коли Бог попросив його принести в жертву свого сина? Та він попри все сум`яття, з великою вірою  Творцеві виконував Його волю.  Чи лячно було Діві Марії, коли вона отримала звістку про непорочне зачаття Ісуса? Мабуть, що так, бо їй загрожувала смерть! Христос теж палко молився на Оливній горі, ймовірно, що Його теж супроводжував страх перед неминучими подіями. Чи страшно було апостолам і мученикам  дивитися в обличчя смерті? Я більш ніж переконана, що так! Вони боялися, але велика ЛЮБОВ  і ДОВІРА до Бога допомогли їм творити великі справи.  Роблячи когось крихітним і беззахисним, відчуття страху призводить до особистих внутрішніх змін.

Поглянувши вдумливо людині у вічі, хід думок приблизно такий: “Коли мені страшно, я відчуваю себе пригнічено”. Трохи жорстоко звучить, але це “мінус” для власної гордині!

Для того щоб визволити себе з полону страху, треба зробити надзусилля. Це тренує силу волі. Але сама людина не в змозі вирватися з цих тенет, а, отже, слід звернутися до того, хто все може, до люблячого і всемилостивого Батька! Спільними зусиллями Його ласк і милосердя та наших бажання, довіри  і любові до Господа, можна і треба долати страх.

Апостол Павло казав, що де є страх, там нема любові! Це слід пам`ятати тоді, коли здається, що вже ніхто не допоможе і не врятує. Тоді, коли кожен “кутик” душі сповнений тривогою і збентеженням, коли мир і спокій цілковито покинули нас і залишилося тільки відчуття нікчемності.

Переборовши страх, ми маємо чудову нагоду змінитися на краще, стати новими, іншими і щасливішими людьми. Перемога над страхом переносить людину на новий рівень стосунків з Богом.

Добре, коли у важкі і тривожні миті знайдуться добрі друзі чи близькі люди, які розрадять, заспокоять і підтримають. Вони можуть стати наче видимими помічниками Всемогутнього Бога, але не вирішать проблеми за нас. Тільки всередині душі може спалахнути палка любов і довіра до Всевишньго, яка і покладе край будь-якому, навіть найсильнішому страху!

І наостанок: у “веденні переговорів” зі страхом не можна стояти на місці, бо  тоді він руйнуюче впливає на людину. Страх керує нашим життям, позбавляючи нас волі. Він сковує нас і наші мрії, не дозволяє відпочити чи знайти спокій. Страх наче палиця, яка боляче б`є, але тим самим підганяє нас до руху вперед!

З упевненістю можу сказати, що яким би великим не був страх, завжди більшою є Божа любов до людини, тому все залежить тільки від нашого переконливого твердження: “Я не боюся”!

Марічка Тракало

Джерело: umh.org.ua

No Comments Yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.