Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

Бог все хоче з тобою пережити

Кожен упадок, кожну непоправну втрату Бог хоче пережити з нами. Все, що додає сумнівів і забирає наснагу, – Бог хоче розділити з нами, бо добре знає, самому не легко пережити подібне.

Чомусь так відбувається, коли ми зазнаємо поразки у чомусь такому бажаному, омріяному і довгоочікуваному, – ми замикаємось у собі. Бо коли людина стала причиною тої фрустрації, то який сенс відкриватись на людину знову? Людина не зрозуміє, не переживши подібного… І навіть, переживши знехтування чи погорду, може не захотіти зрозуміти, бо для неї це стало тягарем непрощення і зачерствіння серця.

І лише Бог, Той єдиний і незмінний Порадник у найважчу хвилину життя відкриває обійми і простягає руку. Нахиляється над тобою, як нахилився над улюбленою для Нього дочкою Марією Магдалиною, засудженою не меншими винуватцями пристрастей і власних темностей. Як вчинив милосердя над улюбленим апостолом Петром, бо той вже втратив віру зо страху.

«Та Я молився за тебе» (Лк 22, 32). Вірний Бог… До сьогодні вірний кожному з нас. Як тоді ревно молився він за Петра, так само вірно молиться за кожного з нас. Така явна ознака, що я і ти потрібні Йому. Хіба може знехтувати тобою Той, Хто смиренно витерпів усю наругу і катування, заради того, щоб ти жив? Жив як людина, у немочах і в силі, у радості і в печалі, у насназі і знеохоченні, у всяких почуваннях, мирних і тривожних… Це все Бог хоче пройти разом з тобою…

Твоя найважча провина, гріх, який може досі не можеш собі простити – ніколи не зупинить Христа йти тобі на допомогу! Твій бруд, твоя недостойність може стати упередженим ставленням ближнього стосовно тебе, але ніколи не Бога. Бо Господь людину не картає так, як її картають люди. Господь людину лише шукає і, знайшовши одного разу, потім завжди повертає до себе. Людина не здатна до подібного вчинку, бо не має такої влади. Людина може приймати, може за життя ніколи не закрити двері перед ближнім, але повернути – навряд чи. І навіть коли би я чи ти спробували вчинити побідне, то чинили би це силоміць, силоміць би повертали, оправдовуючи це переживанням і бажанням допомогти. А Бог чинить це повернення вільно, без примусу. Чинить це любляче. А людина не має такого всепрощаючого серця.

Тому коли ти втрачаєш лице і чуєш як вмліває твоє серце – не картай себе до знемоги, бо «Бог милосердя хоче, а не жертви». Милосердя до себе самого! Такий акт можна досвідчити тільки через Бога, тільки віддавши все Йому, бо Він і цю ганьбу, і цей гріх хоче пережити з тобою, тепер як і тоді. Це коли визнаєш свою неміч і безпорадність перед Ним, Він нагородить тебе відродженим духом і живістю думки, що не раз збере тебе і сформує.

Але вже сьогодні вчися посвячуватись Йому. Нехай це не буде як у всіх, нехай це стане неперевершеним досвідом саме твого життя, твого упадку і твого піднесення. Бо Христос чекає, аби це все пережити з тобою…

Анастасія Колосовська

Фото: makandakachin.wix.com

No Comments Yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.