У день пам’яті жертв Голодомору львів’яни помолились і запалили свічки на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку. Священики різних конфесій спільно відслужили Панахиду за всіх невинно убієнних у 1932-1933 роках. Колоски пшениці львів’яни поклали також на місці, де поховані жертви комуністичних репресій.
Злість може утримувати нас у почутті нещастя. Однак, ми завжди можемо помітити її деструктивний потенціал і зробити, що нам під силу, аби обмежити її вплив на себе; в іншому разі вона стане великою загрозою для багатьох сфер нашого життя – також і для зв’язку з найближчою людиною. Ось чотири способи можливого дієвого виходу з ситуації, […]
Навіть коли ти втікнеш на найбільш пустельне місце, скоро побачиш, що найбільшою перешкодою в молитві є ти сам. Молитва є битвою. Завдяки силі Божого слова мусимо перемогти тяжкість, лінивство, пригноблення, рутину. Мусимо боротися з враженням, що молячись – тратимо час. Мусимо перемогти спокусу, що Бог нас не чує. Знаємо, що в молитві найважливішою є витривалість, […]
У 30-40-х роках минулого століття у Львові, у церкві Святих Петра і Павла, служив священик Ярослав Чемеринський. Відомий як великий патріот. За це був переслідуваний різними окупаційними силами, які в ті часи панували у Львові. Коли його ув’язнили в тюрмі на Лонського, переніс жорстокі катування. Я був би вдячний шановним читачам, які могли б подати […]
Їм дійсно здається, що вони досягли бажаного, бо завжди чогось хочуть, щось мають, кимось керують. Люди майже ніколи не задумуються над тим, що вони минають швидше, ніж їхня власність. “Бо як помре, нічого не візьме з собою; багатство його з ним не зійде”, Пс 49(48), 18.
Як плекати любов? Що зробити, щоб вона не померла? Бо те, що про неї треба дбати, є очевидне. Це не є так, що найважливіше – почати зустрічатися, а все решта “якось” буде. Любов як квітка, а відомо, що коли квітку не підливати, то вона сохне. Отож, про що треба пам’ятати в стосунках, щоб любов розвивалась?
Духовне життя потребує того, щоби людина саму себе схвально сприймала; це називається акцептацією. Акцептувати потрібно самого себе, своє життя, історію, покликання. Всупереч гадкам, позитивно себе сприйняти зовсім не так легко.
Жадібність – один з головних гріхів, пристрасть, що полягає у невпорядкованому прагненні осягнення земних дібр, з метою володіння ними та їх примноження, без наміру ділитися з іншими. Жадібність є симптомом важкого захворювання людської душі, що виражається у залежності стосовно матеріальних благ, влади та споживання.
Якщо людина розповіла Богові усе, що в ній нуртує, тоді не треба змушувати себе надалі шукати слова. Можна просто продовжувати бути в присутності Бога та мовчати перед Ним. Так говорять вчення монашества про молитву. Коли ми розповіли Богові все, що нас гнітить, тоді слід усе так і залишити. Не можна увесь час кружляти довкола себе […]
Як батько чотирьох дочок, я тільки й чую вигуки навколишніх: “А що буде, коли вони стануть підлітками?!”, “Жах, та біля тебе самі жінки…”, “За що тобі така біда?”. І ці нісенітниці я чую практично щодня… Але, чесно кажучи, я не ображаюся і щиро співчуваю людям, які так думають.
