Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

Стати святим. А це зручно?

Не можна обирати лише певні заповіді Бога і уникати інших. Або виконувати все, або змарнувати всі зусилля! Не буває літепності чи половинчастості у вірі і ділах, навіть тоді, коли нам так незручно!

Слово “комфорт” для людини ХХІ століття – чи не найважливіший мотиватор для праці. Ми залюбки ладні трошечки більше постаратися зараз, щоб потім мати змогу насолоджуватися певними благами. Між добрим і поганим ми обираємо те, що для нас добре. Між легким і простим – те, що простіше і т.д. Ми шукаємо легких шляхів! Економісти описують це явище як “отримання максимальної вигоди за мінімальних затрат і зусиль”.

Але є речі, які не можна собі спростити чи підлаштувати до себе. Кухар, готуючи певну страву, може підсипати до власних смаків її інгредієнти, але фармацевт такого собі не дозволяє, коли створює лікувальну мікстуру.

Варто навчитися проводити чітку лінію розмежування між тим, що можна скоротити і тим, що треба виконувати ретельно і сповна.

Багато молодих людей нехтують вчення Церкви і не вважають свої стосунки з Богом чимось вагомим. Це їхня крайня позиція і вона цілком зрозуміла. Господь не вривається в їхнє життя, хоча і ніколи не позбавляє шансу навернення!

Але більш заплутаною є позиція інших людей, тих, хто і до церкви ходить, і паску святить, а все ж щось не так. Чому ж? Будучи правильними в храмі, ми не продовжуємо залишатися правильними дома, на роботі чи деінде. Бо нам так, мабуть, зручно. Комфортно тримати Бога в церкві – там Його “місце”, а в наше життя далі не хочемо надсилати запрошення. Такою поведінкою ми мало чим відрізняємося від тих, хто взагалі не ходить до церкви.

Є всього 10 основних Божих Заповідей, вже не згадуючи про інші настанови, але навіть їх люди виконують в своїй “зоні комфорту”. Ми – праведники і дотримуємось заповіді: не вбиваємо, це ж жахливо! Але разом з тим – застосовуємо презерватив чи штовхаємо дівчат до аборту!

Я нічого не краду, я ж не злодій! Але інколи дозволяю собі проїхатися “зайцем” в трамваї. Що тут такого, так всі роблять!

І таких “праведних християн” так багато… Нам так “зручно” вірити, але чи подобається Богу таке ставлення до себе? Ми нарікаємо що в нас війна, але як ще багато людей не зробили висновки! А скільки ще намагаються нагріти руки на військовій справі… Бо їм так зручно…

А Бог, коли давав свої настанови, не питав, чи буде нам зручно. Він дав їх нам для того, щоб нам було добре! Щоб ми могли спастися і разом з Ним мати вічне життя.

Чи думаємо ми про те, чи комфортно почував себе Христос на хресті, вмираючи за нас? Певно, Йому теж там було “зручно”…

Ми не готові сказати остаточне “НІ” своїм попереднім гріхам і обрати шлях святості. Марія Магдалина, отримавши прощення Ісуса, вже ніколи не поверталася до попереднього грішного життя. Апостол Павло був гнаний до кінця життя за отриману віру в Господа, але не “повівся” на комфортне існування.  Блаженний отець Омелян Ковч до останнього залишався відданим і вірним душпастирем. В одному зі своїх листів, який вдалося передати дітям, він писав: “Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хотів би бути”. Напевне, у Майданеку, в концентраційному таборі, були не пишні палати і розкішне життя.

Але такою є ціна святості і вічного щастя. Не можна обирати лише певні заповіді Бога і уникати інших. Або виконувати все, або змарнувати всі зусилля! Не буває літепності чи половинчастості у вірі і ділах, навіть тоді, коли нам так не зручно!

Марічка Тракало

Фото: my-ksztalciuchy.pl

No Comments Yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.