Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

Велика сила надії на Бога, – Йоан Золотоустий

У темі місяця “Надія на Воскресіння” сягнемо до скарбниці святоотцівської мудрості. Сьогодні публікуємо для вас роздуми Йоана Золотоустого про надію на Бога в скорботі та нещасті. “Велика сила надії на Бога, – мовить святитель Йоан. – Вона є неприступним муром, нездоланною стіною, непереможною допомогою, тихою пристанню, незламною фортецею, непереборною зброєю, нездоланною силою, котра прокладає собі шлях серед місць непрохідних. Нею неозброєні перемагали озброєних, жінки – чоловіків, діти досить легко виявлялися сильнішими за досвідчених у військовому мистецтві…”.

Хоча ми завжди маємо потребу в допомозі Божій і в час благоденства, але особливо тоді, коли перебуваємо в скорботі. Та щоби отримати допомогу Божу, ми не повинні залишатися бездіяльними, але привносити і зі свого боку молитви, милостині та інше. І соратники допомагають тим, котрі самі б’ються, а не тим, котрі занепали духом і бездіяльні. Отож, якщо хочеш отримати допомогу від Бога, не залишай нічого, що залежить від тебе самого. Так Йов отримав допомогу, тому що сам міцно стояв і боровся; так і апостоли, – тому що самі були діяльними. Хто зрікся всього людського і віддався надії на допомогу згори, той не тільки отримує швидке визволення від бід, але й серед самих нещасть не коливається і не бентежиться, підбадьорений надією на цей якір. Так три юнаки не лише врятувалися з печі, але й, знаходячись у печі, не хвилювалися, тому що були впевнені в допомозі Божій.

Безпека, котра походить від надії на Бога, набагато надійніша від самої влади в час нещастя, тому що остання є людська, а перша – Божественна і незборима. Велика сила надії на Бога. Вона є неприступним муром, нездоланною стіною, непереможною допомогою, тихою пристанню, незламною фортецею, непереборною зброєю, нездоланною силою, котра прокладає собі шлях серед місць непрохідних. Нею неозброєні перемагали озброєних, жінки – чоловіків, діти досить легко виявлялися сильнішими за досвідчених у військовому мистецтві. І чи не дивно, що вони перемагали ворогів, коли вони отримували перемогу над самим світом? Перед ними стихії забували свою природу і оберталися на їхню користь, звірі не були більше звір’ями, а піч – піччю; тому що надія на Бога перетворює все. Гострі зуби, тісна в’язниця, природна лють, нестерпний голод, щелепи поблизу самого тіла Пророка, – ніщо не було перешкодою, але надія на Бога, сильніше за всяку вуздечку, стримувала щелепи, повертала їх назад. Ти лише надійся не на людину, а на Бога. «Ліпше до Господа прибігти, ніж покладатися на людину. Ліпше до Господа прибігти, ніж покладатись на князів» (Пс. 118, 8-9). Інший Пророк говорить: «Проклят той, хто уповає на людину» (Єр. 17, 5). Немає нічого слабшого від такої надії: вона слабша за павутиння; і не лише вона слабка, але й небезпечна; це знають усі ті, котрі надіялися на людей і загинули разом з ними. Навпаки, надія на Бога не лише міцна, але й безпечна, не підлягає жодній зміні. Тому Павло і сказав: «Надія ж не засоромить» (Рим. 5, 5). і інший премудрий: «Гляньте на днедавні покоління, подивіться: чи зазнав хтось ганьби, довірявши Господеві?» (Сир. 2. 10). Але я, скажеш, надіявся і засоромився. Не зводи наклеп, людино, не протиріч Божественному Писанню; якщо ти осоромився, то, звичайно, тому, що не надіявся, як слід, ослаб, не дочекався кінця, став виявляти малодушність. Не роби ж цього, але, якщо бачиш лиха, які приходять, не занепадай духом; це власне і є надія – стояти твердо серед небезпек. Хто був нещаснішим інородців – ніневітян? Однак вони, знаходячись у самих узах і очікуючи загибелі міста, не поринули у відчай, але показали щире розкаяння, і тим спонукали Бога скасувати вирок Свій. Чи бачиш, яка сила надії? А сам Пророк, перебуваючи в череві кита, чи не згадував про храм і повернення до Єрусалиму? Так і ти, хоча би знаходився при смерті і зазнавав найбільших небезпек, не поринай у відчай. Бог може і з безвиході надати вихід. Тому і говорить премудрий: «Від ранку аж до вечора час проминає – усе перед Господом переходить швидко» (Сир. 18, 26). Чи не бачиш, як вельможа залишився голодним у достатку (2 Цар. 7)? Чи не бачиш, як удова мала достаток під час голоду (1 Цар. 17)? Коли обставини твої стають скрутними, тоді особливо і надійся. Бо тоді саме Бог показує силу Свою: не на початку, але коли людські засоби виявляться безнадійними. Тоді – час Божественної допомоги, Тому і юнаків Він урятував не на початку, але після їхнього перебування в печі; і Даниїла порятував не раніше ніж його було ввергнуто, але після того, як минуло сім днів. Отже, дивися не на властивість обставин, котрі доводять до відчаю, а на силу Божу, котра і безнадійному сповіщає благі надії. Якщо ж Він не раптом рятує від нещасть, то це буває для твого випробування. Як, маючи можливість не допустити до тебе бід, Він допускає для того, щоби зробити тебе міцним, так і маючи можливість урятувати від них на самому початку, Він зволікає і відстрочує для того, щоби зміцнити твоє терпіння, вправляти твою надію і посилити твою любов до Нього.

Бесіди на 10 і 117 Пс.

Св. Йоан Золотоустий. Зібрання повчань. Книга 2. Видавництво «Місіонер», Жовква 2009.

За матеріалами: ukr-parafia-roma.it

Фото: lodz.adwent.pl

1 Comment

  1. Ірина's Gravatar Ірина
    Квітень 18, 2015    

    Чудові статті з повчаннями святих отців.
    Нам постійно треба чогось вчитися.Дякую.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.