Гимн нашої парафії

audio
Слова: Тетяна Гурей Музика: Любомир Кончаківський Виконали: Любомир та Олеся Кончаківські, молодіжний хор "Слідами Херувимів"

Категорії

Пожертва на храм

Ми на Facebook

Вчимось казати “Ні!”

Сьогодні – трохи про виховання. Адже відомо, що наша постава і всі наші позиції та ставлення, які ми займаємо впродовж життя, сягають своїм корінням дитинства, того, чого своїми вчинками та словами вчили нас наші батьки. Тому сьогодні разом з дітьми запрошуємо всіх вчитися казати “Ні!”. Пам’ятате як це? Коли розумієш, що чогось робити не варто, чи варто нарешті припиняти якусь несправедливість поруч. Тоді набираєш у легені повітря і кажеш: “Ні! Стоп! Так не повинно бути!”. Отож, вчимося з самого початку… Всі разом 🙂
Одна з найважчих «формул» виховання пов’язана з пошуком виходу з конфліктних ситуацій, який влаштує і вас, і дитину. Дуже часто цей вихід криється у вмінні в певних ситуаціях чемно, але твердо говорити «Ні!».

Природне прагнення кожного учасника конфлікту – щоб перемогла його точка зору. Але вдається це рідко, значно частіше доводиться від чогось частково відмовлятися заради компромісного вирішення проблеми. Тоді, як засвідчує практика, незадоволені всі… На думку психологів, ефективним є тільки таке рішення, коли кінцевий результат цілком задовольняє й одну, й іншу сторони – тоді у виграші всі!

Складність пошуку таких розв’язок насамперед у тому, що вам потрібно уважно вислухати іншу людину, розібратися в її реальних потребах і при цьому подбати про свої інтереси. Через що найчастіше виникають напружені ситуації у родині? Коли ми вмовляємо дитину зробити те, що ми хочемо, або відговорюємо від того, що хоче зробити вона.

Як же вибудувати свою позицію в конфліктній ситуації з дитиною, щоб рішення призвело до зміцнення взаєморозуміння й співробітництва? Пошукаємо таке «ідеальне» рішення «виграш – виграш», за якого кожний отримає омріяне. Дуже ймовірно, що для його пошуку може знадобитися більше часу, але ефект може перевершити всі ваші сподівання, а нагородою стане поглиблення шанобливих взаємин.

Якщо ж ви зайшли в глухий кут і ніяк не можете вплинути на дитину, запитайте її: «Я розумію – ти вважаєш, що потрібно зробити ось це й ось так. Але як мені діяти в цій ситуації?». І коли діти побачать, що ви щиро цікавитеся їхніми справами і враховуєте їхні інтереси, вони охочіше ухвалюватимуть рішення, яке влаштує вас обох.

Навчіть дітей говорити «ні».

Чи потрапляли ви у своєму житті в скрутні ситуації через те, що не могли відмовити, не зіпсувавши при цьому стосунків? Уміння відмовити, та ще чемно, – складне завдання!

Навчити наших дітей відмовляти дуже важливо. Вміння сказати «ні» знадобиться їм у спілкуванні з однолітками й особливо тоді, коли доведеться заявляти й відстоювати власну позицію. Наприклад, щодо пропозиції затриматися на дискотеці, щодо паління, алкоголю, сексу, – словом, у будь-яких ситуаціях, коли хтось збиватиме їх «із праведного шляху».

Деякі конфліктні ситуації виникають через невміння дітей чемно відмовляти – так, щоб не образити гідність іншої людини, тим більше, рідних. Багато з нас, батьків, переконані, що нам не можна відмовляти – адже більшості з нас власні батьки цього не дозволяли. Але коли ми не дозволяємо дітям сказати «ні» прямо, вонипочинають робити це своєю поведінкою: вдають хворих, щось нібито забувають, роблять вигляд, що не чують, просто ухиляються від виконання… Усе, що не попросиш їх зробити, виконується абияк, з таким розрахунком, щоб нам самим довелося це доробляти та щоб зникло будь-яке бажання просити їх виконати цю роботу ще раз. Природно, ми дратуємося, псується настрій, ще трохи – і почнуться дрібні сутички, а там і до великих недалеко…

Якщо ж діти вміють говорити «ні» прямо, відкрито висловлюючи свої бажання й не приховуючи їх, непрямі «ігри» зникають. Тоді й відносини стають більш відвертими та відкритими. Хоча нам все-таки більше хочеться чути «так!»…

Але тут виникає природне запитання: якщо ми дозволяємо дітям говорити нам «ні» – як далеко це може зайти? Чи не буде дитина послуговуватися цим своїм правом на «вето» в усіх зручних для себе випадках?

Звичайно, якщо до сьогоднішнього дня ваші стосунки з дитиною базувалися на твердому авторитаризмі, то починати з понеділка повну демократію досить небезпечно… Але якщо в родині переважає стиль шанобливого ставлення на всіх рівнях вікової «вертикалі», а не тільки між дорослими, якщо дитина може спокійно пояснити причину відмови й буде впевненою, що її вислухають і зрозуміють – тоді ми завжди будемо шукати розв’язання проблеми за формулою «виграш – виграш». І дитина це знатиме!

Як би ви почувалися, коли б, наприклад, на роботі взагалі заборонялося говорити «ні»? Влаштувала б вас така робота й такі стосунки? Тому, як би дивно це не звучало, але,дозволяючи своїм дітям відмовлятися, ви посилюєте їхнє бажання йти вам назустріч.

В одній родині домовилися, що якщо хтось говорить: «Але це реально потрібно зробити, тому що…» і пояснює причину, то член родини, до якого звертаються, завжди виконує його прохання. Потрібно, наприклад, щоб діти допомогли прибрати в квартирі, а вони збираються погуляти або подивитися телевізор… Тоді мама говорить: «Увечері в нас будуть гості, і якщо ми не хочемо виглядати нечупарами, потрібно навести скрізь лад».

У ситуації, коли ви відмовляєте дитині, дуже важливо, наскільки принциповою є ваша позиція. Фрази на кшталт: «Подивимося», «Може…» або «Я подумаю» передбачають у майбутньому позитивне вирішення. Але досить часто ці ж фрази – проста відмовка, за якою замасковано нашу незгоду! Адже відстрочки дозволяють дітям продовжувати щось вимагати від вас, а якщо ви потім йдете на поступки, то в дитини формується уявлення, що ви безхарактерна людина, а ниттям вона може домогтися свого. Тому, коли ми відмовлятимемо рішуче, але по-доброму, діти поважатимуть нас, і цей виховний прийом буде ефективним.

Типова ситуація – коли діти просять купити собаку. Одна мама замість твердого «ні» говорила щоразу: «Подивимося. Дайте подумати». Вона відчувала на собі тиск і переймалася, що треба на щось зважитися, а діти наполягали знову й знову. У бесіді з дітьми з’ясувалося, що їм важко зрозуміти маму, бо вона ніколи не каже конкретно «так» або «ні», а завжди тільки «подивимося»… «А ми повинні довго просити, щоб мама купила те, що нам потрібно». Подумавши, мама зрозуміла, що вона теж хоче собаку, але не готова самотужки доглядати за твариною.

Але трапляється й так: діти дуже незадоволені нашою відмовою, починають вередувати або ж наполегливо вимагають бажаного, попри всі наші пояснення. (Хоча інколи ми й самі не завжди можемо пояснити нашу відмову – через вік або особливі обставини). Так, у ситуації, коли син продовжував наполегливо щось вимагати, батько спокійно сказав: «Мені подобається твоя рішучість, але хотілося б, щоб ти розумів, що означає моє «ні». Я кажу це не для того, щоб тебе розлютити й скривдити – я аж ніяк не збирався тебе ображати, просто зараз я не можу виконати твоє прохання».

А насамкінець кілька правил для батьків:

Не самостверджуйтесь за рахунок дитини!

Шукайте виграшні компромісні рішення і для вас, ідля дитини.

Не забувайте, ви сказали: «Ні!»

Пам’ятайте, ви сказали: «Так!»

Навчіть цьому вашу дитину.

Лариса Шрагіна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної та прикладної психології ОНУ

За матеріалами: starylev.com.ua

No Comments Yet

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.